Ищу юморной рассказ, приличный, без алкоголя, без блуда, такой, чтобы все слова в нем начинались на буку В. Кто знает?

Источник вдохновения:
Ворона вперше взялася варити вечерю. Внесла велике відро води, всипала в воду вівсянку. Варила-варила, вирішила виявити винахідливість: влила вершки, вкинула вчорашній вінегрет.
В відрі вирувало. Ворона вертілася всюдибіч: витягла високоякісну вермішель, відкрила вишневе варення, відщипнула вісімнадцять виноградин, відламала восьмушку ванілі. Все вкинула, вимішала.
Вариво видалось вельми вегетаріанським. Ворона вирішила вкрасти вирізку. Вигасила вогонь, вирушила в “Велес”. Відважно влетіла всередину. Всі відвідувачки “Велеса”, вгледівши ворону, влаштували вереск. Виручили випадкові військові: взялись виганяти вертихвістку віниками.
Втікаючи, ворона втрапила в відалений від виходу віділ. Вгледіла “Віскас”. Вхопила. Вправно вилетіла.
Вдома відновила вогонь, вкинула в відро віднайдені вишкварки, вкрадений “Віскас”.
- Все, вистачить, - вимовила вголос.
Вдоволена вмостилась відпочивати.
Влетів ворон.
- Вау! Вечеря! Вельми вдячний! - вигукнув.
- Втомився, вельмишановний? Виголодився? Всідайся! - відповіла.
Ворона впевнено влила вариво в ваганки*, - виглядало вдало. Ворон взявся видзьобувати.
Враз - випрямився, витріщився!
Ворона викрикнула:
- Вдавився? ! Викликати ветеринара? !
- Води, - вимовив втишено ворон, випльовуючи вариво.
Випив воду, відкашлявся.
- Відпустило. - видихнула ворона.
Вона відвернулась. Ворон вмить вилив вариво в відкрите вікно.
- Виїв все! - виголосив, відаючи вороні випорожнені ваганки.
- Вечеря вдалась? - взялась вона випитувати.
Ворон вирішив відбрехатися (вважатиме вередою, втратяться взаємини) .
Вдавано ввічливо вимовив:
- Вдалась. Вражений.
Ворона вийшла вимити ваганки .
Вдивляючись в відро відверто відразливого варива, ворон важко видихнув:
- Вмру.
Вернувшись, ворона весело відрапортувала:
- В вівторок варитиму вареники, випікатиму ватрушки!
Ворон випив валер’янки.

СВІТЛАНА ЛУКАШОВА
7 месяцев назад от hrach abajyan

1 ответ

0 голосов
Воскресенье. Весенним вечером восемнадцатилетний Виталий Валерьевич Васечкин, военнонеобязанный водитель, выспавшись, встрепенулся, встал. Встряхнув, вывернул ватник. Выкатил выпавшие высохшие ватрушки. Вот, высвободился всецело, весело вобразив вредину-Валентину. Влюблён? Возможно. Водушевившись, Виталик выбежал в великолепный Васильевский Въезд. Видит - вау! - велосипед валялся! Вот везёт! "Видимо, Валентинин? - вдруг высказался вслух Виталий. - Ведь Валентина - велосипедистка-вображала! " - вздохнул Виталик. Вытер вымокшую велораму, - вперёд! Ветрено. Велосипед выезжал вверх, вверх, ворча - ввиду ветхости. Валентина Волкова, воспитательница – весёлая вертлявая выскочка…. Ветреная, ввиду временной власти. Вобще-то, врут… Валя внимательная, великодушная, верная Виталию - веками! … Вон, вверху - Валечка! В выгоревшей вишнёвой ветровке Валентина вышла встречать, видя ватник Виталия вдали. Внешность Валентины выразительная, воздушная, вызывающа, волнующая. Веснушки, великолепные волосы, васильковость век. Влюблена? Видимо, влюблена – весьма вероятно. Вся внимание. Вынесла восхитительную виноградную водичку. Вытащила ветчину, винегрет, вырезку, волнушки, вешенки, вареники, вяленую воблу, варенец, Вафли, вишнёвое варенье в вазочке… Везение, вот везение! Вкушали всё великолепие вдвоём. Вечер выдался волнующий, восхитительный, волшебный. Воля, воздух, влюблённость!
7 месяцев назад от SkyeJasprizz

Связанные вопросы